Про зміцнення місцевої демократії
Будевійн Стеур, керівник проєктів у Міністерстві внутрішніх справ Королівства Нідерландів; один з проєктів – “Democratie in Actie” (Демократія в дії) для зміцнення місцевої демократії
Цікаво, що в Нідерландах участь громадян має найбільш яскраві прояви саме в муніципалітетах, а не у великих містах. Однією з важливих новацій для муніципалітетів в Нідерландах Будевійн називає впровадження “Right to Challenge” (права на виклик). Ідея цього права полягає в тому, що група організованих мешканців може взяти на себе завдання муніципалітету: якщо група впевнена, що може виконати це завдання інакше, краще, якісніше та / або дешевше. У разі досягнення згоди, відносини між владою та мешканцями змінюються з “права на виклик” у відносини між замовником та підрядником.
Гарним прикладом є «Spoorpark» у муніципалітеті Тілбург, коли громадянам вдалося перетворити земельну ділянку поруч із залізничними коліями у грандіозне місце відпочинку (більше фотографій – тут).
В якості поради, Будевійн говорить, що урядовцям варто переглянути уявлення про участь громадян – треба тлумачити її якомога ширше. Зазвичай, громадянам пропонують висловити думку із використанням вже існуючих інструментів, – і як тільки громадяни виходять за ці рамки, їх дії не вважаються участю. Немає «поганих» та «добрих» форм участі: вони – різні, як офлайн, так і онлайн, але вони – обрані громадянами самостійно.
Про розумні міста та цифрову трансформацію
Дірк Верстішеле, генеральний директор бельгійської компанії Cipal Schaubroeck, яка пропонує HR- та IT-послуги для державного сектору
Компанія працює за наступним принципом: «Завдання полягає не в тому, аби обрати технологію, а потім визначати, яку проблему вона може вирішити; треба починати з чіткого визначення проблеми і потім – робити вибір відповідної технології». У інтерв’ю Дірк виокремив дві важливі особливості цифрової трансформації:
- перша – за допомогою технологій громадяни відіграють лідируючу роль у процесі прийняття рішень,
- друга – агрегація та аналіз даних в режимі реального часу дозволяють генерувати нові масиви даних та прогнози.
В цілому, Дірк вірить в силу креативності, що є основою інновацій: як правило, великі міста найчастіше є «піонерами» цифрових трансформацій, але це не завжди так! Як приклад доброї практики на локальному рівні, Дірк наводить проєкт Buck-e: дітей заохочують їхати до школи велосипедом. Коли діти проїжджають біля шкільних воріт, їх реєструє датчик. Таким чином, школярі збирають криптовалюту, яку можна обміняти на знижки у місцевих магазинах, бібліотеках або ярмарку.
Про креативність в політиці
Стівен Баучер, засновник аналітичного та консалтингового агентства Dreamocracy у Бельгії, діяльність якого спрямована на розвиток колективного інтелекту та колективної творчості
Одне з цікавих питань у інтерв’ю зі Стівеном – про креативність у політиці: «Як зробити уряди більш креативними, більш чуйними у відповідь на емоції?»
Стівен говорить, що потрібно розвивати інклюзивний колективний інтелект, розкривати «колективну сміливість». Стівен висловлює думку про те, що ми зараз перебуваємо в епоху «Демократії R&D», – ніхто не знайшов ідеального інструменту для збереження демократії, тому слід максимально заохочувати процеси досліджень та розробок.
Поряд з тим, Стівен вірить в силу консультацій: «Консультації в ЄС сприятимуть створенню європейського громадського простору (якого зараз бракує), та дозволять нам вирішити складні питання».
Про цифрову участь в ЄС
Еліза Ліроні, спіробітниця міжнародної неурядової організації European Citizen Action Service (Європейська служба дій громадян), входить до складу команди, яка працює з Генеральним секретаріатом Європейської Комісії над розробкою та впровадженням Європейського форуму громадянських ініціатив
Еліза поділилася баченням цифрової участі в ЄС. Спочатку розповіла про роль Форуму громадянських ініціатив у Європі: «Ми відзначили, що частина ініціатив була використана для перегляду директив ЄС, деякі ініціативи вплинули на національну чи місцеву політику». Яскравим прикладом може бути ініціатива «Право на воду», яка стала поштовхом до дискусій в Італії щодо приватизації води.
Аналізуючи стан цифрової участі, однією з головних перешкод є цифрова нерівність. Також відбувається поступова поляризація думок: люди покладаються тільки на окремий сегмент цифрових каналів інформації, тому важливо розвивати цифрову грамотність: покращувати знання про систему соціальних та Інтернет-ЗМІ, алгоритми соціальних медіа.
Коментуючи майбутнє цифрової участі, Еліза говорить про перспективи краудсорсингу: «Звісно, жоден із трьох існуючих формальних каналів ЄС – громадянські ініціативи, електронні консультації з громадськістю та електронні петиції, – не дозволяють громадянам у повній мірі створювати законодавство спільно з розробниками політики. Краудсорсинг, безумовно, є одним із перспективних механізмів… У той же час відкритість законодавчих процесів та посилення співпраці з громадянами потребує політичної волі».
Про довіру, владу та медіа
Квентін Жардон, журналіст, співзасновник бельгійського політичного журналу Wilfried
Квентін звертає увагу на три важливих питання щодо демократії.
- По-перше, демократія «переривається»: громадяни голосують кожні 4, 5 або 6 років, але від виборів до виборів виникає відчуття того, що чиновники забувають про повагу до свого мандату. Це призводить до бажання громадян контролювати роботу обранців.
- По-друге, існує розрив між політичним світом та громадянським суспільством. Це частково культивується соціальними медіа: політики перебувають під ретельним наглядом. Існують різні виклики, наприклад, зміни економічного клімату, у свою чергу, люди хочуть відшукати винуватця – і найчастіше звинувачують уряд.
- По-третє, є масштабні нагальні виклики, як от глобальне потепління, які підкреслюють потребу у більш гнучкій системі, яка здатна швидко реагувати та пропонувати інноваційні рішення.
Квентін висловлює декілька думок, як змінити ситуацію на краще: «Як і обрані чиновники та політичні партії, засоби масової інформації також є відповідальними за те, аби ставати більш учасницькими та інклюзивними… Можна повернути довіру читачів, включивши їх у процес прийняття стратегічних рішень, регулярно консультуючись з ними та викликаючи почуття важливості їх голосу».
Про цифрову участь громадян
Вінсент ван Квікенборн, мер міста Кортрейк (Бельгія)
Вінсент розповів, як створили культуру участі в рамках своєї адміністрації: «Я думаю, культура участі існує вже давно. На початку роботи нашої коаліції у 2013 році, ми, у першу чергу, попросили громадян прокоментувати наші урядові плани. Ми врахували численні пропозиції, які, зазвичай, стосувались основних питань, таких як швидкість руху або безпека на вулицях. По суті, це був перший етап, оскільки ідеї збиралися як в Інтернеті, так і на папері, наприклад, від дверей до дверей або у громадських центрах.
На другому етапі ми знову пішли від дверей до дверей, спочатку з папером, а згодом з планшетами, аби розпитати мешканців про ситуацію в мікрорайонах. Минулого року ми розпочали третій етап, запустивши цифрову платформу участі Kortrijk Spreekt, де представлені 5 тематик, щодо яких громадяни можуть висловити свою думку.
Нарешті, минулого жовтня ми організували перший в Бельгії цифровий референдум. Питання стосувалося відсутності машин у центрі міста щонеділі, і протягом тижня проголосувало майже 10 000 людей (населення міста складає 64 000 осіб)”.
Висновки
Як зазначили учасники інтерв’ю, найбільш цінними є ті форми участі громадян, які були обрані ними самостійно для волевиявлення. І тут є широкий простір для інновацій і креативу – якщо не влада, то громадяни відшукають шляхи, аби бути почутими. Наприклад, в Україні 100+ унікальних ІТ-рішень, які були створені за ініціативи активних громадських спільнот (див. Національний банк ІТ-рішень).
Дослідники, журналісти, розробники, депутати парламентів і мери різних країн світу зазначають про необхідність розвитку якісної участі, забезпечення не формального, а реального впливу мешканців, громадян на процес прийняття рішень. Різноманітні технології у тому числі, які створюються для суспільного блага, є нашим майбутнім.
Інновації, запроваджені без урахування суспільних потреб, – приречені. Натомість, низька активність мешканців не сприятиме ані прозорості прийняття рішень, ані врахуванню будь-яких інтересів громади.
Від кожного з нас в Україні залежить якісна участь, як від представників активного громадянського суспільства, так і від представників влади усіх рівнів. Відповідальна участь – обов’язок кожного з нас.