Область-лідерка за обсягами аграрного виробництва в Україні, регіон з великою кількістю малих бізнесів, а також практично рівною кількістю сільського та міського населення, яке зросло через повномасштабне вторгнення. Це все – про Вінницьку область.
У цьому матеріалі лаконічно підсумовуємо результати дослідження економіки Вінниччини та розповідаємо про найбільш перспективні кластери (локальні групи взаємоповʼязаних компаній, виробників та фірм у суміжних галузях) для її подальшого розвитку.
Загальний “портрет” економіки Вінниччини
Спершу трохи бекґраунду. Вінниччина – область на Правобережжі України із загальним населенням понад 1,5 млн осіб: трохи більше, ніж 52% мешкає у місті, решта – у селах. Вінницька область межує аж з сімома іншими українськими областями та Молдовою і може похизуватися найкращою в Україні забезпеченість шляхами сполучення з іншими регіонами.
Звісно, межі області з плином історії неодноразово змінювалися: наприклад, у 1937 році з тодішньої Вінниччини відділилася Житомирщина та Камʼянець-Подільська область, і переважати у регіоні почали сільські території. За другої світової область окупували німецькі й румунські війська, регіон істотно постраждав. Але вже після звільнення у 1994-му почалась відбудова області та її економіки.
За радянських часів топ-галуззю в економіці Вінниччини була харчова промисловість (цукрові заводи, молокопереробні підприємства, мʼясокомбінати), а також стрімко розвивалися електроенергетика і металообробка. Наприкінці існування СРСР у межах області було понад півтисячі підприємств машинобудівної, металообробної, хімічної, харчової, електроенергетичної, медичної галузей. Аграрним виробництвом займались кілька сотень колгоспів і радгоспів.
Це заклало підвалини того, що вже у період незалежності Вінниччина стала найбільшою за обсягами аграрного виробництва областю України. У регіоні розвинутий і промисловий комплекс, а також великий рекреаційний потенціал (на території області є джерела мінеральних вод, як-от радонові води у Хмільнику).
Важливий штрих до цього “портрету” – люди. Напередодні повномасштабного вторгнення чисельність населення області скорочувалась, однак після його початку – навпаки почала зростати, зокрема завдяки внутрішньо переміщеним особам. Для розуміння: станом на квітень цього року в області було офіційно зареєстровано 143 тис. ВПО. Найбільша частка населення області (майже 59%) – населення віком 16-59 років.
Що важливо: Вінниччина після 24 лютого 2022 року також стала домівкою для релокованого бізнесу (450 субʼєктів – фізичних та юридичних осіб). Це – додатковий буст для розвитку економіки області, оскільки переміщені підприємства зосереджуються на відновленні, розширенні та інноваціях.
То у якому стані зараз економіка Вінничини?
У Вінницькій області наразі – 9,3 тис. активних підприємств та 16,4 тис. активних фізичних осіб-підприємців. Тут не надто багато великого, але значна кількість малого бізнесу, і малі підприємства забезпечують відчутну частку зайнятості й надходжень до бюджетів усіх рівнів. Для розуміння: два роки тому великі підприємства області забезпечували роботою 27,6 тис. людей, а малі й середні – майже 130 тис. (на середні припадає 51% усіх співробітників, зайнятих на підприємствах).
Якщо ж говорити про галузевий розподіл економіки Вінниччини, найпопулярнішими напрямками тут є промисловість (майже 40%), торгівля (28,4%), сільське господарство (17,1%), будівництво (4,6%), складське господарство (3,9%). Ще приблизно по 2% припадає на інформацію та телекомунікації, а також на галузь охорони здоровʼя та надання соціальної допомоги. Менше відсотка дістається науковій та технічній діяльності, діяльності у галузі адміністративного й допоміжного обслуговування, освіті, мистецтву, спорту, розвагам і відпочинку.
До речі, релокація бізнесів з постраждалих від війни або менш безпечних регіонів, теж дещо “перекроїла” структуру економіки Вінниччини. У промисловості зросла частка машинобудування (порівняно з 2021 роком обсяг реалізації продукції цієї галузі зріс на 62,4%). Загалом же у структурі промисловості регіону наразі переважає виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів (60%). Інші галузі суттєво відстають: так на виробництво гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції припадає менше 7%, а на машинобудування 4,6%.
А що там з показниками експорту?
У 2019-2021-му динаміка експорту була негативною – ймовірно, через те, що по економіці регіону вдарила пандемія коронавірусу. Але вже у 2022 році цей показник почав зростати, а вже за рік демонстрував ріст на 6,1% проти попереднього року і становив 1 699 млн дол. Структура експорту товарів з Вінницької області перегукується зі структурою промислового виробництва.
Станом на 2023 рік у ній переважала сільськогосподарська продукція рослинного походження (32,6%), жири та олії (30%), готові харчові продукти (17%), продукти тваринного походження (8.2%), деревина і вироби з деревини (5,6%), продукція машино- й приладобудування – 2,3%). У структурі експорту послуг у 2022 році найбільша частка припадала на телекомунікації, компʼютерні й інформаційні послуги (87%), експорт послуг з переробки матеріальних ресурсів не перевищував 5,2% загального експорту.
Як Вінниччина сама бачить свій економічний розвиток?
“Базу” цього бачення становить Стратегія збалансованого регіонального розвитку Вінницької області на період до 2027 року, яка була затвердження ще у 2020-му, і оновлена нещодавно. Згідно з цим планом, є чотири основні цілі, які ставить перед собою регіон. В економічному плані головна ціль сформульована так: “конкурентоздатний регіон на основні інноваційного і сталого розвитку”, що включає:
Як засвідчив аналіз економічного та інноваційного потенціалу Вінницької області від 2019 року, Вінниччина має високий потенціал до економічного перетворення за принципом смарт-спеціалізації у таких галузях:
Як ми визначаємо економічні кластери з найбільшим потенціалом?
Для цього ми у своєму дослідженні послуговуємося трьома основними показниками:
Ми не просто проводили кількісний аналіз, оцінюючи підприємства, але й провели консультації з департаментом міжнародного співробітництва та регіонального розвитку Вінницької ОВА, експертні індивідуальні та групові фокус-інтерв’ю з представниками бізнесу обраних потенційних кластерів. Усе – щоби розширити наше бачення цих кластерів та оцінити перспективи їхнього подальшого зростання.
Ми проаналізували окремі види економічної діяльності і галузі промисловості, й згрупували кластери економіки Вінниччини за потенціалом їхнього зростання. Наприклад, найбільш перспективними є кластери агровиробництва та агропереробки, а ось для кластера розвитку індустрії лікування та оздоровлення наразі недостатньо передумов, щоби вважати його потенційно успішним на перспективу найближчих років.
Отже, які кластери економіки мають найбільший потенціал (і які труднощі)?
По-перше, агровиробництво. Вінницька область – провідний аграрний регіон, який наразі має розгалужену структуру виробників – 2,7 тис. сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств, а ще 264,6 тис. власних селянських господарств. Вінниччина спеціалізується на виробництві цукру, вирощуванні зернових, картоплі, садівництві та тваринництві (зокрема рибництво). Внесок агровиробництва в економіку області неабиякий: 17,1% обсягу реалізації, 40,8% експорту агропереробки. Вінниччина забезпечує 7,7% усього обсягу агровиробництва України.
У Вінницькій області діє потужний агрокластер Agrovin – частина масштабного проєкту, створеного для об’єднання аграріїв, представників переробних підприємств і науки. Нині кластер охоплює вже понад 150 підприємств і зосереджується на розвитку технологічного (точного) агровиробництва, популяризації цифрових інструментів для агровиробництва.
Основні перешкоди: консервативність малого й середнього бізнесів, нерозуміння вигід співпраці, брак практичних знань. Так, підтримка влади та донорів важлива, але кластери потребують тривалих зусиль та готовності до змін.
Що з цим робити? Тут дуже важлива підготовка спеціалістів, агрономів, техніків і кваліфікованих робітничих кадрів, що включає опанування нових агротехнологій. Також – забезпечення облаштованими складськими площами, які відповідають санітарним і ветеринарним стандартам. А ще – виявлення лідерів у галузі агровиробництва з числа малих та середніх бізнесів, які готові брати участь в ініціативах, та організація співпраці з ними. Ну і звісно – інформаційна підтримка та забезпечення джерела фінансування на початкових етапах кластера.
По-друге, агропереробка – галузь, яка є логічним продовженням потужного агровиробництва. Внесок в економіку області: 13,7% працевлаштованих мешканців, 23,8% обсягу реалізації, 47% експорту товарів. Забезпечує 8,7% обсягу реалізації харчової промисловості України.
До передумов формування кластера можна віднести значну кількість великих виробників та зростаючий сегмент малого й середнього бізнесу, добре налагоджені зв’язки з постачальниками сировини в регіоні. Також – належні природні умови, транспортна доступність, а також базова структура концентрації, де великі концерни (Рошен, МХП, ViOil) функціонують як автономні кластери.
Основні перешкоди: брак якісної сировини, брак сучасного обладнання, спеціалізованих приміщень та кваліфікованих кадрів. Також проблемою може бути те, що малий і середній бізнес значно більше зацікавлений у кластері, ніж великі холдинги. Кластер має потенціал, але його організація та фінансування потребуватимуть зовнішньої підтримки.
Що з цим робити? Готувати профільних спеціалістів, запроваджувати систему стимулювальних ваучерів (на послуги із сертифікації продукції, на спеціалізовані навчальні програми, на участь у національних та міжнародних виставках, на придбання виробничого обладнання). Важливим є і спільний маркетинг продукції галузі (просування продуктів харчової промисловості під спільним брендом Вінниці, підтримка участі у виставково-ярмаркових заходах), забезпечення облаштованими складськими та виробничими площами, інформаційна підтримка, консалтинг і мережування.
По-третє, транспорт і логістика. Вінницька область має унікальне географічне розташування, а відповідно і найвищий рівень транзитивності в Україні. Це робить її потенційним ключовим логістичним хабом Правобережжя України. Область має розгалужену мережу автомобільних доріг (344 км на 1 тис. км²) та залізничних колій.
Тут до базових передумов формування кластера, крім очевидних – природних умов та географічної концентрації та переваг логістики, ще варто додати розвинену інфраструктуру: на Вінниччині розташовані головні офіси лідерів логістичного ринку. Наявність потужних розподільчих центрів («Рошен», «Аврора Мультимаркет») та контейнерного терміналу «Вінниця» (сухий порт).
Основні перешкоди: необхідні технічні пояснення щодо механізму та переваг кластера, а також інформаційні матеріали. Інтеграція в транс’європейські коридори (TEN-T) вимагає дотримання стандартів якості. Потенційний кластер має сформувати потужну стратегію з урахуванням євроінтеграції та змін логістичних потоків.
Що з цим робити? Необхідна якісна координація з операторами ринку логістичних і складських послуг стратегічних та просторових пріоритетів, а також містобудівних планів розвитку громад, а ще – координація планів та зусиль щодо розвитку міжнародного транспортного хабу на території області. Важлива широка комунікаційна кампанія щодо наявних передумов розвитку кластера на території області, формування потужної стратегії, яка враховувала б євроінтеграційний курс, зміни логістичних потоків – нинішніх та потенційних, забезпечувала б синергію різних складових транспортно-логістичного комплексу.
По-четверте, виробництво будматеріалів. Вінницька область має багатий сировинний потенціал для виробництва будматеріалів: близько 500 родовищ 18 видів корисних копалин, унікальні поклади граніту, каоліну, флюориту, а також буто-щебенева сировина, піски тощо. Це створює великий потенціал для розвитку галузі, особливо з огляду на потреби країни у відновленні зруйнованої інфраструктури. Специфіка виробництва будматеріалів полягає в тому, що ця галузь не спеціалізується на якійсь одній групі товарів.
Основні перешкоди: відсутність розуміння переваг кластерної моделі, а також поки недостатньо вибудувані довіра та взаємодія. Інтеграція в ЄС вимагає впровадження нових правил та стандартів.
Що з цим робити? Виявляти лідерів для координації процесу об’єднання та їх навчання, активно проводити інформаційну кампанію щодо переваг кластера на базі спільних потреб, об’єднання ресурсів і знань. Також – приділити увагу інформаційним заходам, які включатимуть технічні пояснення механізму об’єднання зусиль, правил та переваг кластера. Звісно ж – організаційна та фінансова підтримка на початковому етапі.
По-пʼяте, галузь гостинності. Туристичні послуги Вінницької області активно розвиваються. Значення галузі зростає для малих громад завдяки зеленому туризму, ремісництву та крафтовому виробництву, які стають центрами тяжіння для відвідувачів. Нині ця галузь складається зі значної кількості невеликих бізнесів. Координація і кооперація не є поширеними тут, але формуються мікрокластери зеленого та сільського туризму. У містах кожен сегмент (готелі, ресторани, турфірми) має своїх лідерів. Ну і наразі важливу роль грає віддаленість від зони бойових дій – перевага для розвитку внутрішнього та міжнародного туризму.
Основні перешкоди: запуск кластера в межах одного проєкту не забезпечить сталості, потрібна зацікавленість широкого кола представників малого й середнього бізнесу. Формування туристичного хабу на початковому етапі, ключовими є розуміння перспектив та належне планування.
Що з цим робити? Потрібно попрацювати над налагодженням співпраці з місцевими лідерами, координацією процесу об’єднання та навчанням лідерів. Крім того, необхідне забезпечення фінансових ресурсів для масштабування місцевих ініціатив, системна співпраця з істориками та етнографами, музеями, закладами освіти щодо виявлення та відновлення пам’яток історії, архітектури, збереження кращих традицій ужиткового мистецтва та локальних пам’яток. Певна річ – формування іміджу регіону, розбудова інфраструктури, забезпечення активної присутності вінницьких бізнесів сфери гостинності на інтернет-ресурсах, зокрема й міжнародних.
Ця публікація підготовлена Центром розвитку інновацій в межах проєкту «Посилення фінансової спроможності ММСП та економічного відновлення регіонів через розвиток кластерів» за сприяння Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні у межах Проєкту «Трансформаційне відновлення задля безпеки людей в Україні», за фінансової підтримки уряду Японії.