Сьогодні знайти партнера для української громади значно простіше, ніж перетворити саме партнерство на реальний результат.
Громади активно вибудовують мережі співпраці як всередині країни, так і за кордоном. В умовах війни, обмежених місцевих бюджетів і масштабних потреб у відновленні міжнародні та міжмуніципальні партнерства стали одним із вагомих інструментів залучення ресурсів, досвіду та інвестицій.
Однак між кількістю підписаних угод і кількістю реалізованих проєктів досі існує розрив.
За результатами дослідження, проведеного аналітиками Центру розвитку інновацій серед 316 територіальних громад, понад 80% (а саме 80,4%) громад мають угоди про співпрацю з іншими українськими громадами, а більш ніж половина налагодили партнерства з європейськими муніципалітетами. Водночас лише 28% опитаних громад повідомили про реалізацію спільних проєктів із європейськими партнерами.
Ця цифра демонструє одну з особливостей розвитку місцевого самоврядування – підписати угоду значно легше, ніж побудувати дієве партнерство.
Партнерства стали частиною нової моделі розвитку громад
Ще кілька років тому міжмуніципальне співробітництво часто сприймалося як додаткова активність, яка не мала прямого впливу на розвиток громади. Сьогодні ситуація змінилася.
Громади шукають партнерів для модернізації інфраструктури, розвитку освітніх і медичних послуг, залучення міжнародної допомоги, економічного розвитку та підготовки до майбутньої відбудови.
У спілкуванні з представниками місцевого самоврядування дедалі частіше помітно, що формується нова культура управління. Громади починають працювати не лише в межах власних адміністративних кордонів, а й через мережі співпраці та спільних інтересів.
Показовими є результати, зафіксовані під час дослідження аналітиками Центру розвитку інновацій. Наприклад, Новоград-Волинська громада Житомирської області має угоди про співпрацю з 26 партнерами. Покровська громада Дніпропетровської області співпрацює з 13 громадами, Брусилівська громада Житомирської області – з 11. По десять партнерів мають Первомайська громада Миколаївської області та Охтирська громада Сумської області.
На перший погляд, такі цифри можуть свідчити про високий рівень міжнародної та міжмуніципальної активності. Але сама кількість підписаних документів ще не говорить про якість співпраці.
Підписані меморандуми створюють можливості для партнерства. Результат з’являється лише тоді, коли за ним слідують спільні проєкти, обмін досвідом, залучення фінансування та вирішення конкретних проблем громади.
Чому одні партнерства працюють, а інші залишаються на папері
Дослідження Центру розвитку інновацій показало, що найрезультативнішими є ті громади, які розглядають партнерство не як окрему опцію, а як постійний напрям роботи.
Так, у Тростянецькій громаді Сумської області співпраця з Чортковом, Долиною та Жовквою вийшла далеко за межі декларацій. Громади реалізовували спільні культурні заходи, обмінювалися гуманітарною допомогою та співпрацювали у питаннях відновлення пошкоджених війною об’єктів.
Хотинська громада Чернівецької області має 22 міжнародних партнери у десяти країнах. Представники громади регулярно беруть участь у міжнародних форумах, працюють у європейських мережах муніципалітетів, а питання міжнародної співпраці супроводжує окремий фахівець.
Рівненська громада завдяки міжнародним партнерствам реалізувала низку інфраструктурних проєктів у сферах водоочищення, каналізування, медицини, екології та цивільного захисту.
У цих прикладах можна побачити спільну закономірність. Успішні партнерства виникають там, де є системна робота, визначені відповідальні особи та довгострокове бачення розвитку співпраці.
І навпаки – там, де партнерство завершується підписанням документа, його потенціал часто залишається нереалізованим.
Головний виклик – не знайти партнера, а реалізувати проєкт
Багато громад стикаються з труднощами вже після встановлення контактів.
Щоб реалізувати спільний проєкт, недостатньо домовленостей між сторонами. Необхідно підготувати якісну проєктну заявку, знайти джерела фінансування, забезпечити співфінансування, підтримувати постійну комунікацію між партнерами та виконати вимоги донорських програм.
Для невеликих громад це складне завдання. Часто міжнародна діяльність не є окремим напрямом роботи, а один працівник одночасно відповідає за інвестиції, грантові заявки, бюджетний процес та міжнародне співробітництво.
Саме тому сьогодні багато громад мають партнерів, але не завжди мають достатньо людських і організаційних ресурсів, щоб повною мірою використати потенціал цих партнерств. У результаті кількість угод зростає швидше, ніж кількість реалізованих проєктів.
Люди на місцях стають не менш важливими за партнерів
Частково вирішити проблему має законопроєкт №10284, який нещодавно ухвалила Верховна Рада.
Документ запроваджує механізм доплат посадовим особам місцевого самоврядування, які займаються підготовкою та реалізацією програм міжнародної технічної допомоги та міжнародного територіального співробітництва. Такі доплати можуть здійснюватися за рахунок грантів, міжнародної допомоги та коштів партнерських програм.
Фактично на державному рівні визнається те, про що громади говорять уже багато років: міжнародні партнерства потребують не лише політичної волі та підписаних угод, а й професійних фахівців, які можуть супроводжувати проєкти від першої заявки до повної реалізації.
Водночас сам по собі закон не вирішить усіх проблем. Він створює стимули для розвитку кадрового потенціалу громад, але ефективність партнерств і надалі залежатиме від того, наскільки системно органи місцевого самоврядування розвиватимуть проєктний менеджмент, міжнародну комунікацію та роботу з донорами.
Відбудова вимагатиме нової якості партнерств
Найближчими роками міжнародні та міжмуніципальні партнерства залишатимуться одним із ключових ресурсів розвитку українських громад. Особливо в умовах масштабної відбудови та подальшої інтеграції України до Європейського Союзу.
Але головним показником успіху має стати не кількість підписаних меморандумів. Справжня цінність партнерства вимірюється реалізованими проєктами, залученими ресурсами та змінами, які відчувають мешканці громади.
Сьогодні українські громади вже навчилися знаходити партнерів. Наступний етап – навчитися перетворювати партнерства на конкретні результати розвитку.
Дослідження партнерств між українськими та європейськими муніципалітетами проведене за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».
Катерина Іванченко, Директорка Центру розвитку інновацій, спеціально для «The Page».