Український бізнес усе ще стоїть на порозі цифрової трансформації, не переходячи межу між намірами й діями. 72% підприємств вважають, що вони достатньо цифровізовані: користуються поштовими сервісами, мають сайти та розвивають соціальні мережі. Однак, чи достатньо цього?
Лише кожен шостий бізнес виходить за межі базових інструментів і працює з хмарними технологіями та e-commerce системно. Менше 10% використовують штучний інтелект чи цифрові рішення, які працюють без участі людини. Тих, хто реально експериментує з блокчейном і машинним навчанням, менше 2%.
Такі дані демонструє дослідження, під час якого вивчали цифровий розвиток підприємств (наявність цифрових стратегій, планів цифровізації), аналізували рівень цифрових навичок та компетенцій, застосування цифрових екосистем, можливості впровадження інноваційних технологій та можливостей штучного інтелекту, рівень цифрової безпеки та стійкості, стимули та перешкоди на шляху до цифровізації.
У межах дослідження опитали 250 представників мікро-, малого та середнього бізнесу, а також провели 50 глибинних інтерв’ю.
Передовсім орієнтувалися на представників мікро та малого та бізнесу. Майже 60% респондентів – це фізичні особи-підприємці, третина – малі та середні компанії. Частка великого бізнесу та інституцій, що підтримують підприємництво, була мінімальною. Така структура вибірки відображає реальну картину українського бізнес-сектору, де саме ФОП є ключовою рушійною силою економічної активності.
Найбільшу частку серед опитаних становили представники сектору послуг та суміжних видів діяльності. Водночас доволі вагомою виявилась частина виробничих компаній, йдеться про близько 17%. Це забезпечило можливість аналітикам оцінити рівень цифровізації саме в реальному секторі економіки.
Помітно представлені були також IT-компанії та бізнеси у сфері інформації й комунікацій, а також підприємства торгівлі, охорони здоров’я та агропромислового комплексу.
Що означає цифровізація для різних бізнесів
Різні типи бізнесу по-різному бачать цифровізацію. Так, для місцевих підприємств цифровізація зазвичай означає наведення ладу всередині компанії.
Якщо кафе, майстерня, салон краси чи фермерське господарство працюють лише на своє місто або громаду, вони не продають товар у будь-яку точку країни й не надають послуги онлайн. Тож їм часто не потрібно вкладатися в масштабний цифровий маркетинг чи складні системи комунікації з клієнтами.
Такі бізнеси зосереджуються на тому, що безпосередньо впливає на їхню роботу щодня. Вони автоматизують виробничі процеси, впроваджують облік запасів чи техніки, оцифровують внутрішній документообіг, використовують технології для підвищення якості і швидкості послуг.
Компанії, які працюють на всю країну або на закордонні ринки, зазвичай зосереджуються на соцмережах. Це головний інструмент, щоб «тримати зв’язок» із клієнтами, які розкидані в різних містах і навіть країнах. Активна присутність онлайн допомагає таким підприємствам залишатися помітними, будувати довіру й конкурувати на рівних із великими гравцями.
Але є й інший бік: багато таких компаній відкладають цифровізацію внутрішніх процесів. Вони не завжди усвідомлюють, що сучасні технології можуть суттєво полегшити повсякденну роботу, наприклад, автоматизувати рутинні задачі, пришвидшити документообіг, зменшити кількість помилок і звільнити час команди для більш важливих речей.
Натомість інформаційні компанії фактично живуть у цифровому світі. Вони працюють з даними, контентом, ІТ-сервісами, тому для них цілком природно автоматизувати більшість процесів і будувати роботу онлайн.
Ці підприємства вже мають сильні цифрові навички: вони вміють організовувати дистанційну роботу, користуватися сучасними сервісами, пришвидшувати рутину за допомогою технологій. Тож високий рівень цифровізації для них уже не тренд, а звична частина щоденної діяльності.
Цікавий факт: хоча майже 78% українських бізнесів мають цифрову стратегію або планують її створити, лише близько 6% мають повноцінний затверджений документ. Більшість обмежується загальними планами або лише розпочинає їх розробку.
Трохи менше 40% бізнесів мають середній рівень використання цифрових інструментів, понад 32% – перебувають на базовому рівні, лише майже 2% є справжніми інноваторами.
Лише майже 3% бізнесів повністю автоматизували бізнес-процеси, а трохи більше 6% мають мінімальну автоматизацію, або й взагалі досі обходяться без цього.
Цифрові інструменти оновлюють не надто часто. Третина опитаних оновлює технології періодично (кожні 1–2 роки), ще третина – рідко (кожні 3–5 років).
Понад 80% опитаних бізнесів мають команди з достатнім рівнем цифрових навичок для роботи. Отримують такі переважно через самоосвіту, на неї покладаються майже 70% опитаних. Ще близько 41% вчаться у колег, а 30% підвищують свою цифрову спроможність через участь у профільних конференціях та заходах. Найменш популярним є формальне навчання.
Така картина свідчить про запит на доступні, швидкі та практико орієнтовані формати розвитку цифрових компетенцій, які бізнес може інтегрувати без зупинки робочих процесів.
Які напрями цифрових навиків найбільш затребувані
Три напрями розвитку цифрових навичок є найпопулярнішими. Так, понад 70% опитаних бізнесів відзначають потребу в цифровому маркетингу та SMM – це сфера, яка залишається ключовою для залучення клієнтів та просування продуктів онлайн. Ще 62% респондентів прагнуть розвивати компетенції в автоматизації процесів, що дозволяє зменшувати операційні витрати й підвищувати ефективність роботи. Третю позицію посідають навички використання штучного інтелекту (58%), які бізнеси дедалі частіше розглядають як інструмент конкурентної переваги. Згадані напрями суттєво випереджають інші сфери, що свідчить про чіткі пріоритети українського бізнесу у цифровій трансформації.
Значно менший інтерес викликають питання кібезбезпеки, на які варто зважати в умовах війни.
Консерватизм і відсутність мотивації: що гальмує цифрові навички бізнесу
Серед перепон для розвитку цифрових навиків опитані виділяють відсутність нагальної необхідності, певний консерватизм бізнесу і нерозуміння того, які саме навики варто розвивати.
Суттєвим бар’єром для цифровізації називають нестачу оборотних коштів. Про це згадували майже 49% опитаних. Ще близько третини респондентів стримують високі початкові інвестиції, необхідні для впровадження нових технологій, а також додаткові операційні витрати, які виникають під час їх підтримки та оновлення. Лише 15% бізнесів не відчувають фінансових обмежень у процесі цифрової трансформації, що підкреслює масштаб проблеми для більшості компаній.
Але ключовим викликом для бізнесу є війна, яка суттєво обмежує можливості для розвитку та цифровізації.
Варто розуміти, що цифрові інструменти тепер є основою, без якої бізнес не може ні конкурувати, ні розвиватися. Ті, хто інвестує в технології, фактично формують стандарти ринку.
Цей матеріал підготований у рамах реалізації проєкту «Інновації та цифрова трансформація для розвитку й масштабування бізнесів ветеранів, їхніх сімей, жіночого бізнесу та молодіжних стартапів», за сприяння Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні та фінансування уряду Японії у межах Проєкту «Трансформаційне відновлення задля безпеки людей в Україні».