Ідеальні дороги, десятки мостів, сучасні технології та інноваційні кластери. Південна Корея часто асоціюється із Samsung, Hyundai чи робототехнікою. Але секрет її успіху – це не окремі компанії, а системний підхід до розвитку економіки. Саме його під час навчального візиту до Кореї вивчала українська делегація у межах програми EIPP Ukraine – Economic Innovation Partnership Program. До її складу увійшов Михайло Лейченко, директор з ІТ та аналітики Центру розвитку інновацій.
«П’яти днів у Кореї дуже мало, щоб зрозуміти цю країну», – так описує свої перші враження Михайло Лейченко.
Вони почалися ще дорогою з аеропорту Інчхон. Бездоганні багатосмугові дороги, чітка розмітка, дисциплінований рух, десятки камер контролю швидкості, сучасний громадський транспорт, десятки мостів через річку Хан і зелені пагорби, які буквально оточують Сеул. Здавалося б, це лише комфортне міське середовище. Проте вже за кілька днів стало зрозуміло: усе навколо – результат продуманих економічних рішень.
Країна, яка відбудувала себе
Історія Південної Кореї сьогодні близька Україні. Після Корейської війни країна залишилася зі зруйнованою економікою, дефіцитом ресурсів та залежністю від імпорту. Замість хаотичного відновлення вона обрала довгострокову стратегію розвитку. Держава почала інвестувати у виробництво, освіту, науку, транспортну інфраструктуру та технології. Імпортовану сировину поступово перетворювали всередині країни на продукцію з високою доданою вартістю, яка сьогодні відома у всьому світі.
Автомобілі, судна, електроніка, робототехніка, штучний інтелект, цифрові двійники, енергетичні технології – усе це стало результатом не окремих реформ, а десятиліть послідовної промислової політики.
Чому корейські кластери працюють
Однією з головних тем навчальної програми стало знайомство з кластерною моделлю розвитку. У Кореї кластер – це не просто підприємства однієї галузі, розташовані поруч. Це екосистема, яка об’єднує виробництво, університети, дослідницькі центри, технопарки, лабораторії, випробувальні комплекси, місцеву владу та інституції підтримки бізнесу. Ключовим є не географічна близькість, а взаємозв’язок між усіма учасниками виробничого процесу.
Фактично кожен кластер будується навколо повного ланцюга створення доданої вартості: ідея → дослідження → технологія → прототип → випробування → сертифікація → виробництво → продаж → експорт. Такий принцип, а не формальне об’єднання підприємств, став основою корейського економічного прориву.
Технопарк як центр розвитку регіону
Показовою для української делегації стала роль технопарків. У Кореї це не бізнес-центри і не просто території, де працюють компанії. Технопарк є оператором розвитку регіону: допомагає стартапам, координує співпрацю університетів і бізнесу, оцінює технологічні проєкти, сприяє комерціалізації розробок та управляє спеціалізованою інфраструктурою. Фактично це «єдине вікно» для розвитку регіональної промисловості.
Як це працює на практиці
Теоретичну модель українська делегація змогла побачити безпосередньо під час візитів до провідних інноваційних центрів.
У Pangyo Techno Valley поруч працюють великі технологічні компанії, стартапи та інституції підтримки бізнесу. Але головна цінність – не сусідство офісів, а можливість швидко знаходити партнерів, отримувати консультації, користуватися спільною інфраструктурою та запускати нові продукти.
У Digital Open Lab невеликі компанії можуть без значних інвестицій працювати з 3D-принтерами та іншим сучасним обладнанням для створення прототипів.
Під час відвідування NAVER українська делегація побачила, як одна велика технологічна компанія може стати центром цілої інноваційної екосистеми, навколо якої розвиваються нові бізнеси, дослідницькі команди та виробники.
Ще одним важливим елементом стали спеціалізовані випробувальні центри. Саме вони перевіряють нові двигуни, електричні системи, паливні елементи та інші компоненти ще до початку серійного виробництва. У результаті кожен учасник відповідає за власний етап, але всі працюють як єдина система.
Корею не потрібно копіювати. Потрібно зрозуміти її принципи
Під час Business Round Table Михайло Лейченко представив корейським партнерам підхід Центру розвитку інновацій до аналізу кластерів в Україні.
Його суть полягає в тому, щоб досліджувати не лише окремі підприємства, а й зв’язки між ними, хто є постачальником, хто виробляє кінцевий продукт, яких технологій або інфраструктури бракує для розвитку повного виробничого циклу. Такий аналіз допомагає знаходити слабкі ланки економіки та формувати рішення, які справді потрібні бізнесу й регіонам. На думку Михайла Лейченка, Україні не потрібно копіювати корейську модель. Натомість варто перейняти її головний принцип – системність.
Південна Корея демонструє, що економічне зростання починається не з окремого заводу чи успішної компанії, а зі взаємодії бізнесу, науки, освіти, держави та інфраструктури. Такий підхід може стати одним із фундаментів післявоєнного економічного відновлення України, коли регіони розвивають власні сильні сторони, будують повні виробничі ланцюги та створюють конкурентоспроможну продукцію для світових ринків.
