Чи можна сидячи вдома за комп’ютером спровокувати соціальні зміни в місті чи в країні?
З 2014 року українцям відкрилися широкі можливості е-участі, якими скористалися більше мільйона активних громадян. Однак досі ця сфера є недостатньо зрозумілою багатьом і переповнена міфами. Нижче ви можете ознайомитися з 10 найпоширенішими міфами про реформу електронної демократії та зрозуміти її реальний зміст.
Міф 1: Онлайн-активісти – це безглузда «диванна сотня»
Правда: коли людина бере на себе роль лідера, тоді навіть інформаційна кампанія в інтернеті може спричинити реальні зміни.
Міф 2: Інструменти електронної демократії – це всього лише книги скарг, які залишаються без відповіді
Правда: по всій країні стає все більше успішних кейсів справжнього онлайн діалогу між громадянами і владою. Роль електронних сервісів взаємодії залежить від політичної волі та активності громади. Якщо немає цих двох складових, будь який справді гарний інструмент комунікації перетвориться на «книгу скарг». Як показує досвід, у більшості міст вже навчилися налагоджувати якісний діалог між громадою та владою. Одну з ключових ролей в процесі розуміння необхідності налагодження такого діалогу виконують рейтинги міст, які проводяться незалежними організаціями. Наприклад, Transparency International Україна вже другий рік поспіль публікує Рейтинг прозорості 100 найбільших міст України, при розробці якого, в тому числі, враховується використання інструментів е-участі. І такі критерії стають достатньо популярними у рейтингах міст. Як результат – міська влада починає не просто впроваджувати е-інструменти, а й прагне «почути» місцевих мешканців.
Міф 3: Інтернет-участь зменшується і розчаровує
Правда: Все більше громад запроваджують сервіси е-участі, все більше людей користуються інструментами е-демократії, а оптимістів стає ще більше, ніж скептиків. За даними дослідження е-петицій експерта Центру розвитку інновацій, Дмитра Хуткого, тільки на двох найбільш популярних платформах е-петицій (Єдина система місцевих петицій та Розумне місто) темпи приросту громад складають +38% на рік. Згідно з аналітичною запискою, підготовленою експертами Центру розвитку інновацій, кількість громад, які запровадили громадський бюджет (бюджет участі), зросла з 2 у 2015 році до 92 у 2017-му. Онлайн-голосування за громадські проекти можливе у 83 громадах.
Мапа громадських бюджетів, складена експертами Центру розвитку інновацій
Міф 4: Електронні петиції не стосуються прямої демократії
Правда: е-петиції виконують роль прямої демократії у плані формування порядку денного та формулювання публічної політики. Як зауважують Йорданка Томкова і Дмитро Хуткий, експерт Центру розвитку інновацій, пряма демократія передбачає участь не лише на етапі ухвалення рішень, а й на етапах формування порядку денного, формулювання, втілення, моніторингу та контролю публічної політики.
Міф 5: Ні е-звернення, ні е-петиції не зобов’язують владу
Правда: влада зобов’язана своєчасно надавати обґрунтовані відповіді і на е-звернення, і на е-петиції. Згідно з Законом України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян, посадові особи зобов’язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Міф 6: Незручні петиції влада скасовує
Правда: фальсифікувати голоси за петицію стає все важче, такі випадки потребують доведення, а незручні петиції все одно розглядаються владою. На сьогоднішній день в Україні існує декілька сервісів е-петицій. Крім того, деякі міські ради розробляють свої власні сервіси. І майже у всіх цих сервісах для того, щоб відати свій голос, необхідно пройти ідентифікацію через електронний цифровий підпис (ЕЦП) або BankID. Це значить, що «наштампувати» електронні скриньки і масово голосувати вже не вийде.
Міф 7: Електронне голосування в українських реаліях неможливе
Правда: в Україні вже успішно працює електронне голосування. У 2016 році вступили в силу зміни до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якими усі голосування депутатів мають бути поіменні та відкриті. З появою цієї вимоги більшість органів місцевого самоврядування почали купувати системи електронного поіменного голосування. На сьогоднішній день сайт з відображенням поіменного голосування депутатів – це вже не новинка, а майже стандарт.
Міф 8: Електронне голосування посилює соціальну прірву
Правда: електронне голосування доступне всім громадянам України. Варто розуміти, що коли ми говоримо про електронне голосування, ми говоримо про голосування через мережу інтернет без прив’язки до технічних засобів. Зокрема, проголосувати онлайн можна просто по мобільному інтернету через смартфон. Насправді, електронне голосування не залежить від наявності у користувачів персональних комп’ютерів чи смартфонів. Головне – бажання віддати свій голос.
Міф 9: Проекти комунальних установ – це зловживання громадським бюджетом
Правда: участь комунальних закладів не лише не шкодить, а й розвиває ідею громадського бюджету. Як бачимо, все частіше виникають ініціативи та петиції, в яких пропонують заборонити комунальним підприємствам подавати свої проекти. Однак, для початку, варто зауважити, що коли проекти громадського бюджету реалізуються комунальними службами міста, вони є комунальними. Більше того, оскільки результат проекту ставиться на баланс відповідної комунальної служби, то вони стають комунальними по факту.
Міф 10: Ані моніторинг, ані контроль онлайн не впливають на владу
Правда: онлайн-інструменти моніторингу та контролю діяльності влади дають можливість виявити та повідомити про порушення, внаслідок чого представники влади несуть адміністративну та кримінальну відповідальність.
Більше інформації про розвиток електронної демократії в Україні та світі у нашій Бібліотеці.